Закарбовано навіки: незгасима пам’ять єврейського народу

Тобто об’єкти, які уникнули руйнівного котка Голокосту під час Другої світової війни і вціліли у післявоєнний час – хоча б частково. Автор усіх робіт – німецький фотограф і блогер Крістіан Герман. Сама ж виставка організована за сприянням Об’єднаної єврейської громади України.

Насправді, виставка «Заховані на видноті: єврейські сліди Східної Європи» тричі унікальна. По-перше, цілеспрямованим і методичним фіксуванням на «фотоплівку» артефактів єврейської культури так, як це робить Крістіан, в Україні майже ніхто не займається. По-друге, сам він не професійний фотограф і займається цим у вільний час – за внутрішнім покликом. І по-третє, на території Східної та Центральної України виставка робіт Крістіана Германа проводиться вперше.

Більш того, сам він планував прибути до Дніпра на відкриття виставки. На жаль не склалося. Зокрема, завадила, аномальна спека. Ну і, звісно, війна. Тим не менш, на виставці відомий фотолітописець, все одно був присутній. Віртуально. Для відвідувачів експозиції Крістіан підготував відеозвернення.

 «Європу неможливо уявити без єврейської спадщини. Немає такого поняття, як «ми» і «вони» – є одна історія і спільна ідентичність. Важливо пам’ятати про це. Але не менш важливо не забувати і про трагічний аспект. Ті занедбані синагоги і зарослі єврейські цвинтарі, які можна побачити в містах Європи, – це ж нагадування про минуле, про те, що одні люди можуть зробити з іншими. Тобто, своєрідний меморіал усім загиблим євреям Європи. Пам’ять, яка має назавжди залишитися в нашій свідомості. І це вагома причина для збереження місць єврейської спадщини, де б вони не знаходилися – у Польщі, Румунії, Україні чи будь-якій іншій країні»,

– підкреслює Крістіан Герман.

Із сценографів – в літописці!

У фотографи-мандрівники Крістіан потрапив випадково. Але на то вона і доля, що вгадати майбутнє неможливо.

«Я вивчав предметний дизайн у Крефельді (земля Рейн-Вестфалія). Після багатьох років роботи дизайнером меблів та інтер’єрів, сценографом телевізійних постановок, у 1990-х роках зацікавився веб-дізайном. Сьогодні займаюся зв’язками з громадськістю в некомерційній організації у Бонні»,

– розповідає Герман.

            Життя дизайнера-сценографа кардинально змінилося наприкінці 1990-х років, коли він потрапив до Кракова, що, за його словами, виявилося «визначальним досвідом у багатьох напрямках».

«Я закохався в красу міста, почав помічати сліди східноєвропейського єврейства, а світлина британського фотографа Кріса Шварца в Єврейському музеї «Галіція» відкрила мені очі. Спочатку я тільки подорожував, сам або з друзями. Потім почав фотографувати, щоб розширити пам’ять про місця, які бачив, а потім став ділитися знімками з іншими. Ця подорож виявилася тривалою, і вона ще не закінчилася»,

– констатує Крістіан Герман.

Спочатку був Львів

«Для подорожей Крістіан Герман відокремив кілька країн, які складають відомий всім нам Ідишленд. Тобто екстериторіальний, культурницький простір, де панівною мовою був ідиш і відповідна культура. Це передусім Польща, Литва, Білорусь, Молдова, Румунія і, безумовно, Україна»,

– акцентує директорка музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» Ірина Радченко.

Тим не менш, Україну до свого переліку цікавих країн Крістіан включив не одразу. Але включивши – проклав до країни справжній верстовий шлях і взяв на озброєння принцип: «Ані року без подорожей куточками єврейської спадщини на території Західної України».

«Коли подивився на карту, побачив, що найближче до Кракова велике місто, куди можна дістатись потягом чи літаком, – Львів. Уперше побував там у 2002 році. Спочатку досліджував це місто, згодом містечка Західної України. Україна, особливо Галичина, не припиняє мене заворожувати. Галичина та Буковина – своєрідний святий Грааль єврейської спадщини у Європі»,

– зізнався Крістіан в березні 2024 року українському інтернет-виданню «Збруч».

Війна не привід для зупинки

Поступово склався і ритм поїздок Германа в Україну. В середньому – тричі на рік. Інколи частіше. Війна цей графік перекреслила. Хоча їздити в Україну Крістіан все одно не припинив. Просто став приїжджати рідше. З початку повномасштабного вторгнення відбулося три візити-подорожі. Останній раз Крістіан Герман відвідав Україну в березні 2024 року – подорожував звичним для нього маршрутом: Східна Галичина – Буковина.

«Війна змінила багато речей, її вплив постійно відчутний – повітряні тривоги, солдати на вулицях, цвинтарі, що постійно розростаються. Стрес. Але я приїжджаю в Україну не як турист, не для відпочинку. Тепер список місць, які збираюсь відвідати, вже не такий довгий. Це не звичні багатоденні мандрівки, як у минулі роки, а одноденні. Також війна вплинула на групу людей, з якими я зазвичай подорожував. Не всі з них можуть мандрувати довго, як раніше. Тож більшість часу в Україні я приділяю для зустрічей з друзями»,

– каже німецький фотограф.

Календар вам на пам’ять!

Крістіан – справжній ентузіаст-подвижник. Тому не дивно, що його діяльність не обмежується мандрами і фотографуванням. У 2013 році він створив сайт «Vanished World» – «Зниклий Світ», на якому веде блог. Точніше, це фотоблог. Крістіан публікує свої подорожні нотатки і додає до них зроблені фотографії.

Крім цього Герман видає книги – фотоальбоми своїх подорожей. На теперішній час вийшло вже три таких книги. «Первістком» був альбом «Пошук підказок» – 64 сторінки, з 52 аналоговими чорно-білими фотографіями на всю сторінку. 2018 року Крістіан видав книгу «У згасаючому світлі. Єврейські сліди на сході Європи». Це вже 180 сторінок і 110 повнокольорових фотографій. А в травні 2023 року вийшла третя, остання на сьогодні, його книга: «Пограниччя. Єврейські сліди на сході Європи»: 220 сторінок, 162 повнокольорових фотографії і ще 36-сторінковий буклет із примітками та поясненнями. Майже половина із 162-х – 75 фотографій – зроблені в Україні; на них фотограф відобразив 39 місць. До речі, основою виставки, відкритої в Дніпрі, є фотографії, опубліковані саме в цій книзі.

Крім книг Крістіан Герман видає фотокалендарі. Зокрема, зробив віртуальний календар на 2018 рік, у якому скомпонував 12 різноманітних фотографій єврейської спадщини в різних містах Європи, і виклав його у вільний доступ. Це великі, якісні фото. Як анонсував акцію сам фотограф, – це подарунок для кожного, хто цікавиться єврейською спадщиною та культурою. Календар досі може завантажити і роздрукувати кожен – зрозуміло, для приватного користування. Викладений календар у pdf-форматі і «важить» 1,35 гігабайтів. Тобто якість професійна: розмір сторінок після друку – 600 x 426 мм. З 2018 року «Календарі зниклого світу» Крістіан Герман робить і викладає у вільний доступ щороку. Є такий календар і на 2024 рік. Деякі з фото, представлені на виставці в Дніпрі, є і в календарі.

«Цим календарем я хотів би нагадати вам, що в Україні досі щодня гинуть люди, руйнуються міста та нищиться культурна спадщина країни – навіть якщо війна зникла з заголовків газет або затьмарена в суспільній свідомості іншими війнами та конфліктами»,

– підкреслює Крістіан Герман.

Фототур Україною

«Насправді виставка «Заховані на видноті: єврейські сліди Східної Європи» вже вдруге експонується в Україні. Дебютувала вона в лютому 2024 року у Чернівцях і привернула до себе увагу професійної спільноти – всіх, кого цікавлять питання етнічної національної ідентичності взагалі і єврейської ідентичності зокрема»,

 – підкреслює Ірина Радченко. –

Різниця лише в тому, що в Чернівцях виставка пройшла під назвою книги, виданої Германом в 2023 році – «Пограниччя. Єврейські сліди на сході Європи». При цьому більшість знімків українських куточків єврейської культурної спадщини зроблені під час подорожей фотографа Західною Україною у грудні 2022 та липні 2023 року.

Взагалі ж, секрет свого ентузіазму і відданості справі збереження

в пам’яті людства артефактів єврейської культури Крістіан Герман розкрив ще в 2013 році, коли почав вести блог:

«Сліди єврейського життя все ще є, але вони зникають день у день. Це лише питання часу, коли вони зникнуть назавжди. Немає ні муніципалітетів, ні фондів, ні чудес, щоб їх врятувати. Суспільний інтерес часто низький і іноді затьмарений почуттям провини. Майбутнє цієї унікальної культурної спадщини в наших руках».

Що ж стосується безпосередньо виставки, яка експонується в Дніпрі, тут дійсно є цікаві фотографії. Наприклад, фотографія єврейського цвинтаря у Вижниці.

«У середині XIX століття Вижниця була головним єврейським центром Буковини – культурницьким, просвітницьким і таке інше. Понад 90% населення міста складали євреї. Крім того, місто пов’язано з відомою династією хасидів – Вижницькими хасидами», –

розповідає Ірина Радченко.

Вважається, що предтеча Вижницької хасидської династії, рав Яків Копл Хасид, був кантором у бейт-мідраші в самого Баал-Шем-Това. А засновником династії став ребе Менахем-Мендл бен Хаїм Гагер, від якого ланцюжок передання традиції тягнеться аж до сьогодення. Зараз Виж­ницькій двір входить до десятки найбільших у хасидському світі. А очолює його шостий Вижницький ребе Ісраель Хагер. Відомо, що свого часу він багато разів зустрічався з Любавичським Ребе.

Не менш цікаві фотографії єврейських артефактів молдовського Тиргул-Вертюженя.

«Це був класичний штетл, містечно, засноване євреями в XIX столітті. Але цікаве воно не цим, а тим, що згодом значна кількість людей неєвреїв приєдналася до громади і повністю інтегрувалася в ідишемовне середовище, в культуру, традиції. Перед Другою світовою війною в містечку нараховувалось трохи більше 3 тис. жителів Під час війни, як і інші штетли, Тиргул-Вертюжень, постраждав, більшість єврейського населення була знищена. Як наслідок, вже в наші часи у містечку не залишилося жодного єврея. Тобто воно фактично покинуте. І тільки завдяки таким світлинам пам’ять про нього живе»,

– резюмує директорка дніпровського музею Голокосту.

«Могили можуть бути зруйновані, а кладовища занедбані, але є люди, у Східній Європі і, так, – у Німеччині, які віддані збереженню нашої спустошеної культурної історії – навіть коли вона не їхня власна. Як інструменти примирення і миру, їхнє мистецтво, їхні фотографії, фільми та їхня добровільна робота дорівнюють найбільшим досягненням найвидатніших дипломатів нашого часу. Крістіан – один із них»,

– написав у своєму відгуку один із читачів блогу Крістіана Германа. І з цим неможливо не погодитися.

Наталя Ларіонова