Євреї Дніпра — альпіністи

У ті роки начальником альптабору «Сталь» працював інструктор-альпініст Борис Аркадійович Гінзбург. У роки війни він одним із перших на чолі танкової колони вийшов до берегів Ельби.

Інструктором альпінізму працював партизан, а згодом учасник взяття Берліна Ілля Йосипович Вєтров (Шпіц).

Звання «Інструктор альпінізму» в 30-х роках мав Матвій Залманович Рогінський. Єфім Ізраїлевич Штейнберг займався альпінізмом з 1935 року. Здійснив сходження на Ельбрус. Отримав звання інструктора альпінізму. У Великій Віт­чизняній війні був тяжко поранений на знаменитому Бородінському полі. Інструктором альпінізму був Володимир Фрейфельд – зимував в Антарктиді, здійснював сходження поблизу Південного полюса.

У Другій світовій війні загинули дніпропетровські інструктори альпінізму Семен Кац і Абрам Воробйовський.

Двоє дніпрян удостоєні звання «Сніговий барс»: О.М. Зайдлер та Е.Л. Аксельрод.

Едуард Львович Аксельрод народився 1934 року в Дніпропетровську в родині інженера-металурга. У 1941 році його родина одним із останніх ешелонів евакуювалася до Оренбурга. До рідного міста повернулися у 1949 році. Навчався Едуард у середній школі

№ 2, захоплювався спортивною гімнастикою – був чемпіоном міста серед школярів, а згодом став членом спортивного товариства «Буревісник». З 1952 по 1957 рік навчався в Металургійному інституті. У 1954 році брав участь у Всесоюзному параді фізкультурників у Москві. Після закінчення інституту шість років працював на заводі «Криворіжсталь», де пройшов шлях від вальцювальника до начальника зміни. Був травмований розпеченою сталевою заготовкою, отримав інвалідність, але заняття спортом відновили йому здоров’я. З 1963 по 1992 рік працював провідним інженером прокатного відділу «Укргіпромезу». У ті ж роки захопився спортивним туризмом і альпінізмом. Пройшов майже всі гірські райони країни. Сплавлявся на плотах по гірських річках Сибіру. Не раз потрапляв у аварії на порогах. Піднявся на всі найвищі вершини країни: пік Леніна (двічі), пік Євгенії Корженевської, пік Комунізму, пік Перемоги, Хан-Тенгрі та пік Революції. І тут, у горах, йому дісталися тяжкі випробування: на Хан-Тенгрі потрапив у снігову лавину, на піку Перемоги в його руках вибухнув примус. Отримав звання майстра спорту та «Снігового барса» – особливо шановане серед альпіністів. Дворазовий чемпіон України.

У складі збірних команд виїжджав на сходження до гір Італії, Франції, Австрії, Індії, Непалу. У 1985 році підкорив вершину Монблан і був прийнятий почесним членом Італійського альпіністського клубу Верони. Ходив в одній зв’язці з дніпровськими альпіністами Іллею Кацнельсоном і Олександром Зайдлером – заслуженим тренером УРСР, майстром спорту СРСР, «Сніговим барсом», головою обласної федерації альпінізму. На основі своїх щоденників сходжень Едуард Львович видав книги: «Дороги, які нас обирають» (1989), «Вершини нашого життя» (1990) та «Сенсація, яку не помітили» (1992).

У 2002 році, у віці 71 рік, на одну з вершин США зійшов Олександр Зайдлер – голова Дніпропетровської обласної федерації альпінізму та скелелазіння.

О.М. Зайдлер закінчив із золотою медаллю школу № 33 і з відзнакою – наш металургійний інститут. У проектному інституті «Електротяжхімпроєкт» виріс до головного інженера проектів і керівника відділу металургійних заводів. Альпінізмом захопився у 1950 році. Почав зі сходження на Ельбрус, здійснив зимове сходження на Казбек. Потім послідували підкорення гір Паміру та Тянь-Шаню: пік Леніна (7134 м) підкорював тричі, стільки ж разів був на піку Корженевської (7103 м), двічі – на піку Комунізму (7495 м), зійшов на пік Перемоги (7439 м) і Хан-Тенгрі (7105 м) та інші. Під керівництвом О.М. Зайдлера здійснено першосходження на ряд безіменних вершин, які згодом отримали назви: пік України, Івана Франка, Михайла Свєтлова, академіка Чекмарьова. Здійснив ряд сходжень в інших країнах. Підкорював Монблан. Йому присвоєно звання майстра спорту та заслуженого тренера України. Неодноразовий переможець і призер чемпіонатів СРСР і України з альпінізму.

Леонід Олександрович Флеєр – вихованець нашого університету. Брав участь і очолював низку сходжень у горах Кавказу та Середньої Азії.

Володимир Еммануїлович Котлярський побував на багатьох вершинах Кавказу та Середньої Азії. Зійшов на «семитисячники»: пік Леніна та Хан-Тенгрі.

У складних штурмах вершин брали участь Борис Білоцерківський, Олександр Самойловський, Валерій Меркович і Борис Болтянський.

Валерій Йосипович Цодіков займався самбо. Двадцятирічний майстер спорту був членом збірної України, учасником чемпіонату країни. Потім захопився альпінізмом. Під час штурму однієї з вершин разом із напарником зірвався в прірву. Він отримав тяжкі травми – переломи хребта та шийки стегна, після чого одна нога стала значно коротшою за іншу. У лікарні імені Мечникова його буквально збирали по частинах. Керував «збіркою» відомий хірург Ю.Ю. Коллонтай. Зробили все, що могли. І навіть більше. Він міг пересуватися сам, без інвалідного візка. За таких травм хребта і тазостегнового суглоба таке трапляється рідко. Через вісім місяців Валерій покинув травматологію на милицях з посвідченням інваліда.

Боротьба з хворобою тривала довго – понад 10 років. Спочатку він «переміг» милиці, потім викинув палицю.

Валерій повернувся до спорту – завдяки перемогам у сумі двох дисциплін – спеціальному і гігантському слаломі – став призером великих міжнародних змагань паралімпійців.

У 1990 році він – призер чемпіонату України зі спортивного орієнтування і знову в збірній країни з правом виїзду на міжнародні зустрічі.

І ось – 1996 рік. Перше закордонне турне. Кубок Світу у Швейцарії. На старт трейлу вийшли понад сорок учасників із різних країн. І Цодіков привіз Кубок в Україну.

У наступні роки він у званні майстра спорту міжнародного класу у складі збірної країни виступав у Норвегії, Шотландії, Фінляндії, Німеччині. Чемпіонати Європи, Кубки Світу. І майже всюди він або перемагає, або у призовій трійці.

У 2003 році, вже титулований майстер, Цодіков взяв участь у Кубку Світу, що відбувся у Швейцарії. І знову виграв. У віці 63 років…

Валерій Йосипович активно брав участь у роботі Ради євреїв – ветеранів спорту в дніпровському «Хеседі Менахем». До нападу Росії в околицях Дніпра щороку проводилися змагання пам’яті Валерія Цодікова.

Підготував

Олександр Бистряков

1983 рік, пік Перемога (7439 м),

команда Дніпропетровськой Федерації альпінізму та скелелазання. Старший тренер О.М. Зайдлер (ліворуч), керівник Е.Л. Аксельрод