«Ту біШват» в концертному виконанні

По-перше, до завсідників «Тіккун Олам» недавно приєдналося кілька нових учасників. А нові люди – це завжди нові емоції, нові враження. Тим більше, під час спільного святкування.

По-друге, цього разу учасники проєкту не обмежились приємним спілкуванням і чаюванням, а отримали ще й естетичну насолоду. Валерій Литман і Альберт Шевченко приготували для присутніх сюрприз: прекрасний концертний виступ.

А, по-третє, незмінним атрибутом Ту бішвату є святковий стіл і пригощання плодами, якими славиться земля Ізраїлю і які є символами свята. Так що всі, хто завітав на святкування до «Тіккун Олам», в черговий раз переконалися, що Земля обітована – це край, що тече молоком і медом.

Ну і, звісно, дізналися багато нового. Реб Давид Мануйлов, розповів про історію виникнення і сьогоденні традиції святкування Нового року дерев, про релігійний і духовний зміст цього свята. Зокрема, акцентував увагу на тому, що воно, між іншим, символізує нерозривний зв’язок єврейського народу із Землею Ізраїлю. А також  розповів і про три інші єврейські Нові роки.

За його словами, заглиблюватися в тонкощі єврейських традицій варто починати з Нового року царів. Він відзначається 1 нісана, тобто лише за кілька тижнів. І це справді важлива дата в єврейському календарі, що знаменує початок нового релігійного року.

– За часів існування єврейських царств першого нісана починався відлік правління царів Юдеї та Ізраїлю. Тому цей день і називається Новим роком царів. Але крім цього, перше нісана відкриває новий річний цикл трьох єврейських свят. Це Песах, Шавуот і Суккот, – пояснює реб Давид Мануйлов.

Нісан. Вихід. Свобода

Для того, щоб відлік правління єврейських царів починався саме 1 нісана, була вагома причина. У книзі «Шмот» Всевишній, звертаючись до Моше та Аарона, готуючи їх до швидкого Виходу з Єгипту, так охарактеризував нісан: «Цей місяць для вас – Голова місяців, перший він у вас із місяців року». Крім того, нісан – один із небагатьох місяців, який у Торі названий за ім’ям – «ходеш а-авів», місяць весни. Тобто, до всього іншого, нісан символізує оновлення.

Ще одна епохальна подія – саме 1 нісана, через рік після Виходу з Єгипту, в пустелі було встановлено Мішкан, про що також  прямо засвідчено в Торі.

Та й загалом нісан – особливий і доленосний для євреїв місяць. До речі, згідно з Мідрашем, уже після Виходу в одному зі своїх звернень до народу Моше це чітко сформулював: «Подивіться на милість, яку Він вам виявив, що Він вивів вас у місяць, у який доречно виходити, коли немає ні спеки, ні холоду, ні дощу».

А згодом єврейські мудреці згадали і про перший день місяця. На їхню думку, 1 нісана прикрашають десять «корон», тобто важливих епізодів в історії єврейського народу. Зокрема, вважається, що до створення світу Всевишній приступив саме першого нісана. Пізніше – першого нісана призначив первосвященником Аарона. А згідно з пророцтвом Йехезкеля, жертвоприношення після завершення будівництва Третього Храму також   відновляться першого нісана.

Ну і для повноти картини ще один колоритний штрих. Чи може цар за два місяці встигнути покерувати країною більше року? В історії європейських країн навряд чи. А ось у єврейській історії таке періодично траплялося – і знову ж таки не без впливу 1 нісана. Навіть якщо цар посідав престол усього місяць-два, після настання чергового 1 нісана відлік обнулявся, і починався другий рік правління. А все тому, що аж  до повернення євреїв із вавилонського полону орієнтиром для літочислення були саме роки правління царів.

День суду і творіння

Другий єврейський Новий рік – Новий рік творіння. У цього свята є ще й друга назва, відома всім – Рош а-Шана, 1 тишрея. Власне, це і є єврейський календарний Новий рік – день, від якого ведеться літочислення від створення світу. Буквально вираз Рош а-Шана перекладається як «голова року», що підкреслює значущість свята – по суті, від цього дня багато в чому залежить, яким буде весь наступний рік.

– На 1 тишрея припадає саме 6-й День творіння, коли Всевишній створив Адама. Тобто це був День створіння людини. Тому саме в цей день Всевишній судить людей за їхніми заслугами – зважує на терезах усі вчинки людини. Якщо переважають добрі вчинки, – наступний рік буде для людини роком процвітання, успіху і досягнень. Якщо переважать погані вчинки – роком випробувань і хвороб, – наголошує Давид Мануйлов.

За його словами, саме тому підготовка до зустрічі Рош а-Шана займає кілька тижнів: людина повинна встигнути проаналізувати всі свої вчинки за минулий рік, зробити висновки, вирішити, як жити далі. Тобто докласти максимум зусиль, щоб наступний рік був успішним.

Тож Рош а-Шана – не стільки свято в звичному сенсі цього слова, скільки день підбиття підсумків, своєрідний іспит перед Всевишнім. З відповідною такій події атмосферою – зокрема, у Новий рік творіння не заведено веселитися. І святковий одяг і страви в цей день – не атрибути веселощів, а вираження надії на милосердя
Всевишнього та Його справедливий суд.

А кульмінація і найважливіша заповідь цього свята – сурмити в шофар.

– Чому ми сурмимо в шофар у цей день? Це нагадування про те, що
Всевишній прийде нас судити. У главі Ітро сказано, що в момент дарування єврейському народові Тори гучно звучав «коль а-шофар» – голос шофара. У момент приходу Машиаха також лунатиме шофар. Тому ми й сурмимо в баранячий ріг – нагадуємо собі про те, що нас чекає в майбутньому і про майбутній суд Всевишнього, – уточнює реб Давид.

За законами Тори

Ще один єврейський новий рік відзначається 1 елула. Це Новий рік тварин. Названий він так, тому що 1 елула починався відлік річного періоду для відокремлення десятини худоби. Тварини, що народилися до цієї дати, відносилися до попереднього року, а після – до наступного, що дозволяло точно виконувати заповідь.

І хоча формально Новий рік тварин – умовне свято, необхідне лише для правильного виконання релігійних обов’язків, і практичної значущості після руйнування Другого Храму він не має, оскільки десятина худоби більше не від­окремлюється, він
не менш важливий, ніж інші дати в єврейському релігійному календарі.

– Справа в тому, що всі блага, які отримує людина, їй повністю не належать. По суті, 10% усіх благ Всевишній виділяє людині авансом. І вона повинна цей аванс повернути – у вигляді десятини. А Всевишній дивиться, як людина розпоряджається десятиною: чи всю віддає, чи правильно її відокремлює від своїх доходів. Це своєрідна перевірка, – пояснює реб Давид і уточнює, що у людини є дві душі – Б-жественна і тваринна.

При цьому тваринна душа визначає потяг людини до матеріальних благ, особистої вигоди, багатства. Сплата ж десятини допомагає людині розвиватися в правильному напрямку і пригнічувати інстинкти тваринної душі. У цьому плані показова історія одного з голів Сангедрина, Рабана Гамліеля.

– Рабан Гамліель був не лише мудрецем і духов­ним лідером, а й багатою людиною. За сучасними мірками – справжнім олігархом. Він володів безліччю стад овець та іншої худоби. До нього регулярно приїжджали пастухи і звітували про кількість приплоду. А вся інформація заносилася до спеціальних бухгалтерських книг. Але ведення їх Гамліель нікому не довіряв, займався цим сам. Більше того – щороку відвідував кожне стадо і особисто відокремлював десятину. Бо розумів, що це важливий захід, виконання якого не можна передоручити пастухам, – пояснює реб Давид.

Посади дерево, згадай Всевишнього

Нарешті, четвертий Новий рік – це Новий рік дерев, Ту бішват. Тобто 15 швата. В Україні ця дата припадає на січень-лютий. У єврейському календарі шват – останній зимовий місяць, але на відміну від України, в Ізраїлі в цей час природа вже починає прокидатися. І як наказує єврейський закон, саме 15 швата починається новий річний період для відокремлення десятини від плодових дерев. З усіх плодів, які дозріли до 15 швата, десятина відраховується за минулий рік, а з усіх, що зав’язалися після 15 швата, – за наступний. Тому день так і називається – Новий рік дерев. І за своєю практичною спрямованістю, і за релігійною значущістю Ту бішват дуже близький до Нового року тварин.

Як і у випадку з Новим роком тварин, нині десятина від плодів не відокремлюється. Але натомість сформувалися нові традиції – проводити святковий седер,  споживаючи плоди, якими багата земля Ізраїлю, і пригощати ними інших. Традиційний набір святкової трапези включає два злаки і п’ять плодів, згаданих у Торі: пшениця, ячмінь, гранат, виноград, інжир, оливки і фініки.

– У Торі неодноразово зустрічається характеристика Ізраїлю як землі, що тече молоком і медом. Молоком – тому що євреї були скотарями і тримали кіз. А ось текучий мед – це якраз і є фініки, які добре ростуть на ізраїльській землі і солодкі, як мед. Але взагалі перше, що ми повинні зробити під час будь-якої трапези, – віддати шану хлібу, прочитати благословення на хліб. З одного боку, у хлібі укладена праця багатьох людей. З іншого – як і інша їжа, хліб дарований нам Всевишнім, – підсумовує Давид Мануйлов.

Залишається додати, що вже понад 100 років із єврейським Новим роком дерев пов’язана ще одна традиція – висадка дерев у цей день. Ця церемонія стала символом відновлення зв’язку між єврейським народом і його землею. До речі, саме в Новий рік дерев у 1949 році в Ізраїлі відбулося перше засідання законодавчого органу, який згодом став парламентом країни – Кнесетом. І нині цей день депутати Кнесету проводять поза стінами парламенту – висаджують дерева.

Наталя Ларіонова