Суккот 5784

Єврейська громада завжди ретельно готується до свята Суккот – «часу нашої радості». Так було і цього року. Завчасно побудували зручні курені на внутрішньому подвір’ї синагоги, у дворі та на даху «Менори». Молитви проходили на величезній терасі комплексу. І знову було видно турботливе ставлення до прихожан: невеличкий курінь, де щодня на нас чекали смачні сніданки, обіди, гарячі чай та кава, та білосніжні намети від спеки та дощу.

            Одразу скажу, що на моїй пам’яті це був перший Суккот з чудовою погодою. Ласкаве сонечко, грайливий вітерець, багато осінніх квітів, золоте листя на деревах, кущах та під ногами. А ще запах ялинки у курені синагоги. До речі, саме там величезна кількість людей виконувала заповідь чотирьох рослин. Разом були і релігійні євреї, і ті, хто робить перші кроки на шляху до Всевишнього. Всі з трепетом брали до рук гілочки пальми, мирта, верби та з’єднували їх з незвичним етрогом, щоб відчути справжню силу згуртованості та звернутися зі своїми проханнями до Б-га.

            Із синагоги лунали високі голоси хлопчиків єшиви, які старанно виводили мелодії кожної молитви. Цього року дуже багато людей приєдналося до загальних Б-гослужінь Суккоту. Після виконання заповіді чотирьох рослин кожен отримував талон на безкоштовний обід у курені. Одна з моїх учениць, яку дуже складно змусити поїсти, уплітала смаколики та казала, що навіть дома так не готують.

            Суккот – найулюб­леніше свято дітей у місяці Тішрей. Вісім днів тривають канікули, є можливість зустрітися з друзями та весело провести час у йом-тови та холь-гамоеди. Скільки різноманітних програм відбулося за цей час!

            Підлітки на даху «Менори» веселилися та отримували задоволення в командних змаганнях, де дуже важливими є єдність та підтримка. Команда переможців мала змогу з’їсти смачні призи. Організували це свято для тінейджерів Бейла Летичевська та Еліягу Івахненко.

            Для малечі громади пройшло традиційне свято «Радість водочерпання» зі спеціально обладнаною фотозоною та миттєвими світлинами. Шоу мильних бульбашок та експерименти з різнокольоровим димом запам’яталися кожному. Малеча була у захваті. А що ще потрібно для такого веселого свята?

            Для дівчаток махону цікаву програму підготували викладачі Хая Сегаль та Адель Етінбург. Спочатку була ранкова молитва, потім святкова трапеза на даху «Менори». Всі вчилися складати серветки у формі серця (найулюбленіші кольори – блакитний та жовтий), прикрашали плакати до свята аплікаціями. Танцювали, робили зачіски, які дуже личать нашим єврейським принцесам.

            Свято Сімхат бейт а-шоева пройшло для учнів єврейської школи-ліцею. Вогонь, вода, веселощі – всі атрибути були представлені на імпровізованих станціях. Лея Лазарєва та Тетяна Хавкіна подарували дітям незабутні враження від наукових експериментів з вогнем. Малки Фельдман та Ірина Крігер створювали з дітьми подарунки. А Єгудіс Футерфас весело танцювала з дівчатами.

            Рух «Young DJC» зібрав дітей від 6 до 12 років на денний «табір-Суккот». В програму табору увійшли виконання заповідей свята, творчі майстер-класи, прогулянки на свіжому повітрі, щоденні конкурси та безліч подарунків. Організатор табору Адіна Сельдіна наостанок зробила дітям справжній сюрприз – інтерактивний театр, де діти разом з акторами брали участь у виставі.

            Вечірка студентів «Stars Дніпро» спільно з викладачами теж була на висоті. Рав Нойман підкреслив важливісь оптимізму в житті євреїв. Веселилися, грали на гітарах, танцювали та заробляли бали для своїх команд. Всі присутні відзначили незвичайну атмосферу справжньої єврейської сім’ї.

            Проект для молодих євреїв «Menorah Community» теж не залишився осторонь. Його творці Леві та Естер Зісліни запросили рабина Реувена Камінецького, який розважав учасників захоплюючими майсами про свято та єдність нашого народу як запоруку щасливого життя у мирі та злагоді. Сара Камінецька розповіла молодим дівчатам проекту про «ушпізин» – гостей свята, яки щодня приходять до наших куренів.

            Шміні Ацерет запам’ятався пристрасною молитвою про дощ та відголосками тривожних вістей з Ізраїлю. Ми не користувалися телефонами у шабат та свята. Тому новини були більше схожі на чутки. Ще ніколи ми не зверталися до Б-га з такими пронизливими молитвами, що йшли з серця, яке стискалося від невідомості та безсилля. Але ні на хвилину ніхто навіть не зміг уявити, що наш народ залишиться без підтримки Всевишнього.

            Ми неспроможні змінити хід подій. Але в наших силах допомогти Ізраїлю та його захисникам. Рабин реб Шмуель Камінецький звернувся до громади з проханням посилити виконання заповідей, щоб наблизити мир у наших країнах.

            Зранку у Сімхат-Тора пішов довгоочікуваний дощ. Отже наша молитва не була марною, бо дощ – це благословення Небес. Всі невпинно танцювали, бо радість долає кордони. А потім знову почали читати річний цикл Тори. У кожному куточку синагоги стояли чоловіки, жінки та діти і слухали голоси хазанів, які промовляли перші рядки розділу «Берейшит». Традиційно перевернули догори ногами рабина Мойше Вебера, який зазвичай читає Тору по шабатах.

            Протягом Суккоту ми виконували заповіді свята, прислухалися до кожного слова благословення когенів, зі сльозами цілували сувої Тори і молилися. Сподіваюсь, що саме наші щирі молитви, що йшли від самого серця, стануть першими ластівками великої перемоги добра над злом, світла над темрявою.

Ірина ЛАЗАРЄВА