Не кожна Тора «долетить» до Стамбулу…

…тільки наша, написана в Національному центрі софруту України чудовими сойферами єврейської громади Дніпра, завдяки дніпровським меценатам: реб Йосипу-Давиду Бєляєву та реб Натану Золотаревському…

            Урочисте завершення Сувою Тори, присвяченого та переданого в дар громаді ХаБаД міста Стамбул, відбулося в Єврейській громаді Дніпра.

            Щодо «винуватців» того, що сталося, повідомляється, що це благочестиве дійство вчинено шановними панами Йосипом-Давидом Бєляєвим, на заслугу його батьків Михайла та Людмили, дітей Романа та Вероніки; а також Натаном Золотаревським, у заслугу його матері Рівки, дружини Галіт та дітей Аделі, Соні, Міхаеля та Леві-Іцхака. Хай надасть їм Всевишній довгі роки життя!

            Захід завершення Сувою Тори проходив у «Менорі». Церемонія розпочалася словами головного рабина Дніпра та регіону р. Шмуеля Камінецького про важливість та святість подібних заходів:

            – Коли завершується Тора, коли, після копіткої, протягом року, праці з написання понад 300 тисяч літер, дописуються останні літери, нова Тора набуває святості. І у світі стає на одну святиню більше. Завдяки чому цей світ і наше життя в ньому змінюються на краще.

            Ще рав Камінецький нагадав, що подарувати Сувій Тори – це колосальна заслуга перед Всевишнім,

і цей Сувій також величезна заслуга перед Творцем всіх, хто допомагав у його створенні, і на честь кого він був написаний. І заінтригував присутніх дуже цікавою історією цього дарування. Про що й розповіли головні винуватці-меценати події – реб Йосип-Давид Бєляєв і реб Натан Золотаревський. Ось її короткий виклад:

            Все почалося рік тому, коли, перебуваючи в Туреччині, Натан Золотаревський проводив шабат в єврейській громаді Стамбула. У суботу читали Тору, дуже старий Сувій, якому близько 180 років. Подарований він, до речі, колишнім членом нашої громади Борисом Гельманом. Читав посланник Любавичського Ребе в Туреччині, рабин Менахем-Мендл Хітрик. І тут, наприкінці читання, у всіх на очах на старовинному Сувої утворюється дірочка, куди провалюється одна літера. Не вірячи своїм очам, рабин ретельно протер окуляри, покликав для констатації свого сина. Переконавшись у події, рав Хітрик закрив Сувій і з жалем оголосив цю Тору некошерною. Побачивши розпач рабина, Натан Золотаревський пообіцяв повторити добрий вчинок Бориса Гельмана та подарувати від єврейської громади Дніпра новий Сувій Тори.

            Б-жою волею чи волею долі через пару тижнів у тій самій хабадській громаді Стамбула опинився і реб Йосип-Давид Бєляєв. Як він сам розповів, дізнався про неприємну історію з випаданням літери з Тори, що називається, з перших вуст. Природно, перейнявся цією неприємністю. А тим часом у Національному Центрі Соф­руту України дніпровські сойфери вже закінчували писати другий Сувій Тори реб Йосипа-Давида Бєляєва.

            Приїхавши до Дніпра, Натан Золотаревський розповів історію про некошерну стамбульську Тору рабину Шмуелю Камінецькому. Не інакше, як за Б-жим промислом, у цей самий момент до реб Камінецького підійшов Йосип-Давид Бєляєв і радісно повідомив, що закінчується написання Сувоя Тори, і треба подумати про її долю. Реб Камінецький одразу ж зрозумів: сам Г-сподь підказує, для кого написана ця Тора: для єврейської громади Стамбула.

            Після обговорення пропозиції р. Шмуеля Камінецького з усіма причетними партнерами меценатів, рішення передати в дар написаний Сувій Тори громаді ХаБаД Стамбула було ухвалено.

            Для прийняття подарованого Єврейською громадою Дніпра Сувою Тори спеціально приїхав посланець Любавичського Ребе в Туреччині, голова Альянсу рабинів ісламських країн, рабин Менахем-Мендл Хітрик. Так, той самий рабин, з якого, власне, і почалася історія польоту дніпровського Сувою Тори до Туреччини.

            …Під час церемонії завершення Сувою гостей запрошували вписати свою літеру до Тори, а за потреби їм допомагали головний сойфер Національного центру софруту України рабин Реувен Марголін та його син Менахем-Мендл Марголін. Найбільш почесне право завершити Сувій було надано головному рабину Дніпра та регіону р. Шмуелю Камінецькому, головному ашкеназькому рабину Туреччини р. Менахему-Мендлу Хітрику, а також меценатам реб Йосипу-Давиду Бєляєву та реб Натану Золотаревському із сином. На подяку реб Хітрик подарував меценатам ексклюзивні кіпи.

            Як епілог історичного дійства Сувій був піднесений, за традицією його одягли у спеціальний, вишитий золотом, футляр та корону. Під весільною Хупою Сувій з піснеспівами пронесли галереєю «Менори», вздовж барельєфних фасадів єврейських будинків, – ніби символічною єврейською вулицею. У синагозі «Золота Роза» відбулися святкові акафот – танці з Сувоєм Тори.

            А вишенькою на церемоніальному торті стало представлення та дарування вітчизняного пристосування для перемотування Сувою. У єврейській громаді Дніпра пристосування з’явилося завдяки реб Йосипу-Давиду Бєляєву. Точніше, два пристосування, одне з яких вилетить із середини Дніпра в серце єврейської громади Стамбула.

Євген ЄВШТЕЙН