Міжнародний день музеїв по-дніпровські

Для дніпровського музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» Міжнародний день музеїв, який нині відзначають у понад 150 країнах світу, давно став не просто професійним святом. За роки роботи музей сформував власну традицію відзначення цього дня.

Для відвідувачів готують розширену святкову програму. При цьому музей прагне показати не лише експонати, а й свою роботу з історичною пам’яттю.

— В музеї не лише зберігають минуле, а й осмислюють теперішнє, тут люди передають пам’ять і знання наступним поколінням, — наголошує директорка музею Ірина Радченко.

Що за свято без екскурсій?

Святкова програма Міжнародного дня музеїв цього року тривала весь день та об’єднала одразу кілька великих подій. Зокрема, відвідувачі могли безкоштовно ознайомитися з основними експозиціями музею, а також долучитися до спеціально підготовлених екскурсій та тематичних заходів.

Однією з найяскравіших частин святкової програми стало відвідування Національного центру софруту. Для багатьох це стало рідкісною можливістю побачити роботу сойферів на власні очі і ближче познайомитися з мистецтвом софруту.

Центр, яким пишається Дніпро

Сам Національний центр софруту — дійсно унікальна установа, одна з небагатьох на всьому пост­радянському просторі, де професію сойфера не лише практикують, а й передають наступним поколінням. До речі, слово «національний» у назві центру означає не належність до державної структури, а масштаб його діяльності. Сьогодні Дніпровський центр софруту добре відомий далеко за межами міста й України — фактично в усьому єврейському світі.

Історія Центру не­від’ємна від загальної історії відродження єврейського життя у Дніпрі. Одним із важливих етапів цього процесу стала підготовка сойферів. Згодом Центр виріс у самостійну структуру, а в січні 2018 року переїхав до нового приміщення у центрі «Менора».

Головний сойфер цент­ру, рабин Реувен Марголін, кілька років тому так пояснив ключовий принцип роботи Центру:

— По-перше, ми навчаємо сойферів і забезпечуємо їх роботою, а єврейські громади — і не лише в Україні — предметами нашого мистецтва. Це наш принцип: навчати й приймати на роботу місцевих євреїв, відроджуючи сойферські традиції. Принаймні в Україні ми — структура унікальна.

Щороку в Центрі пишуться, перевіряються, реставруються десятки сувоїв Тори. Щомісяця встановлюються мезузи в десятках квартир і приміщень. Періодично проводяться церемонії завершення нових сувоїв для єврейських громад різних міст.

Але більша частина замовлень — не написання нових предметів сойферського мистецтва, а саме перевірка та реставрація вже наявних. Це справді важливо: багато родин передають мезузи й тфіліни у спадок, не знаючи, чи придатні вони до використання. Втім сойферське мистецтво — одне з небагатьох, де галахічні вимоги не залишають місця для компромісу. Помилка або неправильно написана буква робить увесь текст непридатним.

Чого вчить експозиція

Після переїзду до нового приміщення Центр облаштував невелику постійну експозицію. Тут можна побачити різні етапи роботи сойфера, зразки пергаменту, пір’я та чорнил. Серед експонатів є й несподівані — наприклад, так звані «фальшиві» мезузи: листки паперу з надрукованим машинним способом текстом, а також пергамент, де текст написаний кульковою ручкою. Для непосвяченої людини вони можуть виглядати цілком переконливо — але з точки зору Галахи такі предмети позбавлені будь-якого релігійного значення.

Це важлива частина просвітницької роботи: чимало людей роками живуть із такими «мезузами», не підозрюючи, що заповідь насправді не виконана.

Валентин Хорошун