Гагада на Песах і бабусині казки

Словом, з вибором теми і часу проведення презентації організатори заходу точно не помилилися. Особливо якщо врахувати, що пасхальна Гагада давно вже є не тільки релігійним текстом, а й культурною спадщиною єврейського народу та існує в тисячах різних варіантів: від стародавніх рукописів до сучасних ілюстрованих видань і «путівників» з проведення Седера.

Хоча насправді слово «презентація» не зовсім точно описує захід, який відбувся в Музеї. Більш правильним було б назвати його фестивалем єврейських традицій, історії та культури. Судіть самі. Директорка Музею Ірина Радченко розповіла присутнім про дивовижну долю найвідомішої у світі «Сараєвської Гагади», написаної близько 700 років тому, та про Гагаду, яка стала символом духовного опору євреїв під час Голокосту – її створили в 1941 році в концтаборі Гюрс у Франції. Олена Колпакова, регіональний менеджер «Проекту Кешер», у рамках якого, власне, і видана «Гагада на Песах ”За нашу Свободу“», провела екскурс по додаткових музичних «опціях».

Без пісень, як відомо, не обходиться жодне єврейське свято. Тим більше таке, як Песах. Отже, і у «Гагади на Песах ”За нашу Свободу“» є музичний додаток. Майже одночасно з підготовкою друкованої версії учасниками проєкту був записаний збірник традиційних єврейських пісень на Песах – у сучасному естрадному та канторському стилі. Із зрозумілих причин більшість пісень виконується івритом, але в музичній колекції є й твори українською мовою.

Збірник пісень є у вільному доступі на YouTube-каналі Проекту «Кешер».

До речі, друковану версію «Гагади» також можна отримати з доставкою додому. Проект «Кешер» поширює видання безкоштовно. Для замовлення примірника потрібно зайти на сайт http://surl.li/sfmjm та оформити заявку. Оплатити доведеться тільки вартість доставки «Новою поштою» або «Укрпоштою».

А на додачу до всього, для учасників заходу в музеї «Пам’ять єврейського народу і Голокост в Україні» організували показ першого анімаційного фільму, знятого в Україні в 1993 році за мотивами єврейського фольклору – «Бобе майсес» («Бабусині казки»). У Дніпрі відбувся показ саме цієї, оновленої та відреставрованої, версії українською мовою.

Щодо самої «Гагади на Песах ”За нашу Свободу“», – її видання дійсно стало значною подією для єврейських громад України. Спроби перекладу тексту Гагади на Песах українською мовою робилися й раніше. «Українська Гагада на Песах» була видана Львівським єврейським культурним центром у 1927 році. Це видання вважається однією з перших спроб повного перекладу Гагади українською і відображає культурний діалог між єврейською та українською громадами в Галичині, яка тоді входила до складу Польщі. Гагада була оформлена в стилі українського модерну з елементами єврейського орнаменту, що підкреслює її міжкультурний характер. Але видана вона була обмеженим тиражем, і якщо збереглася, то, ймовірно, в архівах або приватних колекціях, тож практичного інтере­су сьогодні не становить.

Проєкт «Гагада на Песах ”За нашу свободу“» – навпаки. Він реалізується в Україні вже три роки – з 2022 року. Спочатку проєкт замислювався як двоетапний. На першому етапі підготували електронну версію класичної Гагади, перекладеної українською мовою. Два роки тому перед Песахом вона стала доступною для завантаження на міжнародній платформі haggadot.com, що дозволило україномовним євреям по всьому світу використовувати її під час Седера. За словами Олени Колпакової, лише за перший тиждень Гагаду завантажили понад 4 тисячі людей, причому не лише в Україні, а й у Польщі, Німеччині та інших країнах Європи.

«До видання Гагади ми в нашій жіночій єврейській організації йшли не один рік. Почалося все з того, що після 2014 року ми відчули, що потрібно переходити на українську мову, – російська стала некомфортною. Разом з тим, усі єврейські релігійні тексти раніше з івриту перекладалися лише російською мовою. Також ми знаємо, що в єврейських громадах України мало хто розуміє іврит. І хоча у синагозі ми молимося єврейською, дуже важливо при цьому розуміти, про що ми говоримо під час молитви. Так і виникла думка перекласти Гагаду на Песах українською мовою», – згадує Олена Колпакова.

Друкована версія «Гагада на Песах ”За нашу свободу“» була видана також перед Песахом – рік тому. На відміну від початкового варіанту, вона доповнена коментарями та методичними матеріалами для проведення Седера вдома чи в громаді.

Цікаво, що основою українського видання стала Гагада на Песах «The Family Participation Haggadah: A Different Night», створена за підтримки Інституту Шалома Хартмана в Єрусалимі в 1997 році Ноамом Ціоном і Девідом Дішоном. Ця Гагада вважається знаковим виданням, яке змінило підхід до проведення Седера в багатьох країнах. Її загальний тираж давно перевищив 200 тисяч примірників. Основна відмінність цієї Гагади – орієнтація на активне залучення до Седера всіх членів сім’ї різного віку, що досягається завдяки додаванню до класичного тексту різноманітних матеріалів – коментарів, ілюстрацій, ігрових елементів, текстів єврейських пісень. При цьому теми цитат і коментарів варіюються від Виходу єврейського народу з Єгипту до Голокосту та сучасної історії Ізраїлю. Багато уваги приділено темам звільнення і свободи.

Ще одна принципова відмінність цієї Гагади полягає в тому, що вона є «настроюваною», тобто розбита на окремі блоки, що дозволяє складати текст для Седера, який підходить для будь-якого віку та рівня інтересів.

«Є багато текстів, які можуть вас надихнути на роздуми про свободу, про силу, про традиції, про збереження національної пам’яті. Одним з таких текстів є Гагада Ноама Ціона і Девіда Дішона. Саме тому ми взяли її за основу. Але для нашого видання відібрали коментарі і спогади людей, пов’язаних саме з Украї­ною: філософів, сучасних культурних і громадських діячів. Так само з ілюстративним матеріалом. Ми намагалися посилити текст ілюстраціями, які близькі і важливі саме для україномовної аудиторії. Автор ілюстрацій – відома художниця Зоя Черкаська-Наді. Вона киянка, зараз проживає в Ізраїлі. Але на нашу пропозицію відгукнулася з радістю», – підкреслює Олена Колпакова.

У «Гагаді на Песах ”За нашу свободу“» також є коментарі, які пов’язують історію Виходу з боротьбою за свободу – але вже в Украї­ні. При цьому в Гагаді проводяться чіткі паралелі між звільненням єврейського народу з єгипетського рабства і боротьбою за незалежність України.

«Фактично героями цієї Гагади є багато людей. Це, зокрема, Натан Щаранський і Семен Глузман. Причому діляться вони не лише спогадами про традиції святкування Песаху, а й особистими історіями, серед яких є дуже зворушливі. Наприклад, Семен Глузман згадав історію в тролейбусі, яка сталася з ним у підлітковому віці. Разом з ним їхала якась жінка, яка намагалася розпитати інших пасажирів, як їй краще дістатися до потрібного місця. Після цього її почали цькувати. Вона українка, але Семен Глузман порівнює її з собою, з єврейством. Тож назва Гагади ”За нашу свободу“ відображає не лише дух свята, а й дух набагато більшого», – наголошує заступник директора музею Єгор Врадій.

«Можна сказати, що ця традиція, коли намагаються порівняти події давніх часів, за яких єврейський народ був пригнобленим і поневоленим, з якимись сучасними важкими подіями, почалася саме з подій Голокосту, або навіть трохи раніше. А «Гагада на Песах ”За нашу свободу“» – приклад того, як книга поєднує події і людей, об’єднує нас. Вона творить дійсно свою унікальну історію», – підсумовує Ірина Радченко.

Ну і на завершення кілька слів про фільм «Бобе майсес». Він, як і Гагада, підкреслює важливість збереження культурної спадщини та діалогу між поколіннями.

За словами режисерки фільму Олени Касавіної, єдині «єврейські казки», які вона знала в дитинстві – це бабусині казки. Звідси і назва фільму.

«Це так звані Хелмські історії, фольклор євреїв, які мешкали в містечках Поділля – Дашів, Кальник, Гайсин… Це дивовижна порода євреїв, красиві, дуже веселі. Вони, зазвичай, не песимісти. Бабуся прожила там усе життя, пам’ятала безліч історій і дуже любила розповідати нам. А я любила їх слухати, адже вони всі дуже смішні, особливо про Гершеле Острополера», – згадує Олена Касавіна. «Бобе майсес» був її режисерським дебютом, що не завадило фільму одразу здобути визнання.

Загалом це унікальний твір, який поєднує єврейський фольклор за мотивами оповідань Шолом-Алейхема з особистими історіями. Спочатку Оленою Касавіною був задуманий цілий цикл із 22 епізодів, що символізували єврейський алфавіт, але через фінансові та політичні труднощі 1990-х проект скоротили до одного фільму.

Тим не менш, це цілісна картина, у якій переплітаються єврейська та українська культури, мудрість передається через фольклорні сюжети, немає традиційного поділу на добро і зло, а основний акцент – на моральних орієнтирах.

При цьому у фільмі дві основні сюжетні лінії: переказ легенди про пророка Еліягу та розповіді від імені бабусі про життя та події у штетлі десь на Поділлі напередодні шабату. Час дії – орієнтовно 200 років тому.

Стрічка була знята на плівку і мала всі шанси бути втраченою через деградацію носія. Власне, до 2020-х років вдалося зберегти лише одну копію фільму.

На щастя, через 31 рік після прем’єри, у 2024 році завдяки зусиллям кінокомпанії «МаГіКа-фільм», Довженко-Центру та за підтримки Українського культурного фонду фільм було відреставровано. А озвучила його народна артистка України Ада Роговцева.

Валентин Хорошун