Духовний щит і символ Перемоги

Наприкінці грудня у Дніпрі відбулася урочиста подія — Єврейська громада Дніпра передала в дар єврейській громаді міста Суми новий Сувій Тори. Церемонія пройшла у єврейському центрі «Менора» — у залі «Ballroom».

Взагалі, написання Сувою Тори — завжди важлива подія. Але цього разу вона була особливо примітна.

По-перше, завершення написання Сувою Тори і передача його в дар Єврейській громаді Сум співпали з Дідан Ноцах — важливою датою у хасидській історії, Днем Перемоги руху ХаБаД.

По-друге, для Єврейської громади Сум дарування Сувою Тори — більше, ніж знаменна подія. Новий Сувій Тори громада отримала вперше. Раніше у місті користувалися Сувоєм, який був відреставрований у сойферському центрі Дніпра півтора десятка років тому.

А по-третє, новий Сувій Тори — не просто сакральний текст. Він став символом віри та надії родини Бєляєвих — Йосефа-Давида та Яель-Естер. Написання Тори було ініційовано ними у заслугу їхнього сина, Леві-Хаїма, з палкою молитвою про його повне й якнайшвидше одужання та щасливе довголіття.

— Насамперед я хотів би подякувати Всевишньому за те, що у нас є така громада і така можливість. За те, що у нас є шліхут, який очолює наш улюблений рабин. За те, що у нас стільки хороших, муд­рих, розумних і талановитих людей. І за те, що у нас є сойферський центр, завдяки якому з’являються нові Сувої Тори. Це дуже великий мазаль та велика браха, — підкреслив Йосеф Бєляєв під час церемонії.

Прокоментували дарування Сувою Тори і духовні лідери обох єврейських громад.

— Я маю велику надію, що ця Тора принесе мазаль у місто Суми. І ще важливо, що сьогодні двоє євреїв об’єднуються в партнерство — Йосеф-Давід Бєляєв та Ехіел Левітанські. Це дві людини, яких у нашому матеріальному світі об’єднує духовність, — наголосив головний рабин Дніпра та регіону р. Шмуель Камінецький.

Насправді, Ехіел Левітанські понад 20 років свого життя присвятив відродженню єврейського життя в Сумах. Він приїхав туди з надзвичайно красивого американського міста як посланник Любавичського Ребе. І навіть після початку повномасштабних воєнних дій він не залишав Сум на жоден день.

— Реб Ехіел приніс частинку найкрасивішого міста світу в Суми — і тепер Суми теж стають такими ж красивими, — уточнив р. Шмуель Камінецький.

Звісно, сам реб Ехіел також виступив з привітальним словом.

— Сьогоднішній день дуже особливий. Усі ми очікуємо на головний День Перемоги, який принесе мир і спокій усьому світу, — прихід Машіаха. І знаємо, що Сувій Тори безпосередньо пов’язаний саме з цим. Наш Ребе часто говорив про це. Тому ми впевнені, що Тора, яку ми зараз закінчуємо, — це не просто Сувій Тори, що перебуватиме у Сумах, але він також захистить усіх, хто зараз в Україні. Можливо, саме тому цей Сувій буде знаходитися фактично на кордоні України, — відмітив реб Ехіел Левітанські.

Найбільш важливим і відповідальним моментом церемонії, як завжди, було написання останніх літер. Дві перед­останні літери написали головні рабини Сум та Дніпра, а останню — Йосеф-Давід Бєляєв. Символічно, що остання літера Тори — «ламед», є також першою літерою імені Леві.

— Останні літери — найголовніші літери. У той момент, коли вони пишуться, Тора стає кошерною. Тут є сотні тисяч букв, але, коли не вистачає хоча б однієї, — святості немає. Цю Тору ми присвячуємо Леві-Хаїму, щоб він був здоровий. І в той момент, коли реб Давід напише останню літеру — «ламед», першу літеру імені Леві, — Тора стане кошерною і отримає справжню святість, —  пояснив реб Камінецький.

Після написання останньої літери Сувою реб Йосеф-Давид Бєляєв підняв його над громадою, а син рабина Сум одягнув на святиню святковий чохол. Далі під весільним балдахіном — Хупою — Тору пронесли вулицями історичного кварталу Дніпра до центральної синагоги «Золота Роза», де відбулися традиційні танці з Сувоєм — Акафот.

— Щоразу, коли ми діставатимемо цей святий Сувій з Арон-Кодешу, ми читатимемо «Мі Шеберах» за здоров’я Леві-Хаїма бен Яель-Естер», — резюмував реб Левітанські. Таким чином, кожна молитва в Сумах відтепер буде духовно пов’язана з благородним вчинком родини з Дніпра, створюючи невидимий, але міцний зв’язок між серцями вірян двох міст.

Валентин Хорошун