Їх не врятували

20 лютого Ізраїлю повернули тіла дітей – Аріеля та Кфіра Бібасів, по-звірячому вбитих у Газі після теракту 7 жовт­ня. Тіло їхньої матері – Ширі – було видано
ХАМАСом наступного дня.

Голова прес-служби ЦАХАЛу бригадний генерал Даніель Хагарі виступив 21 лютого, зі спеціальною заявою:

«4-річний Аріель та 10-місячний Кфір були жорстоко вбиті в полоні ХАМАС
у перші тижні війни. Всупереч брехні ХАМАСу, вони не загинули внаслідок авіаударів ЦАХАЛу, а були холоднокровно вбиті. Терористи не застрелили їх, а вбили їх голими руками, після чого вчинили жахливі дії, щоб приховати свій злочин»,– сказав Хагарі.

За його словами, факт жорстокості підтверджений фахівцями в галузі судово-медичної експертизи та розвідувальними даними. Хагарі повідомив, що Ізраїль передав усі отримані докази «нашим партнерам по всьому світу», щоб вони могли перевірити та переконатися у достовірності інформації ЦАХАЛу, а також для того, щоб розповіли світовій спільноті про звірства ХАМАСу. Він додав, що про це його попросив особисто батько дітей,  Ярден (якого також  викрали терористи
ХАМАСу 7 жовтня, а
1 лютого 2025 р. його обміняли на палестинських в’язнів і повернули до Ізраїлю).

«Ярден подивився мені в очі і сказав, щоб ми довели до всього світу обставини загибелі його дітей, щоб усі дізналися і жахнулися», – розповів Хагарі.

Що стосується матері Аріеля і Кфіра, то замість Ширі було покладено тіло жінки, яка не має жодного відношення до будь-кого із заручників.

«ХАМАС вчинив немислимий злочин, з яким неможливо змиритися, і навіть – влаштував з повернення тіл цинічну церемонію, що ображає гідність померлих», – додав Хагарі.

Хагарі повторив, що Ізраїль має намір добиватися повернення додому всіх заручників.

22 лютого до Ізраї­лю повернулися шість живих заручників. Також повернуто та впізнано тіло Ширі Бібас. ЇЇ було вбито разом із дітьми.

Зазначимо, що, за оцінками служб безпеки, Бібасів було вбито приблизно через 10 днів після 7 жовтня. Як зізнався один із журналістів,  читання результатів судмед­експертизи було «одним із найважчих переживань у моєму житті». Інший журналіст розповів, що патологоанатоми, які бачили тіла дітей Бібасів, були глибоко шоковані видовищем, хоча їм вже доводилося бачити жахи під час роботи з тілами жертв 7 жовтня.

Ширі,  Аріель та Кфір поховані разом, в одній труні. Їх вже ніхто не зможе розлучити. Ширі обіймала дітей навіть того проклятого дня…

Повна промова Ярдена Бібаса – чоловіка Ширі та батька Аріеля та Кфіра

)переклад з івриту):

Mi Amor!

Я пам’ятаю вперше, коли сказав тобі «Mi Amor». Це було на початку наших відносин. Ти сказала, що можу так називати тебе тільки якщо впевнений, що люблю тебе, і не говорити це просто так.

Тоді я промовчав, бо не хотів, щоб ти подумала, ніби я поспішаю сказати: «Я люблю тебе». Але, Ширі, відкрию тобі секрет: я любив тебе вже тоді, коли вперше сказав тобі «Mi Amor».

Ширі, я люблю тебе і завжди любитиму. Ти все для мене.

Ти була найпрекраснішою дружиною та матір’ю.

Ти була моєю найкращою подругою.

Мішміш, хто тепер допоможе мені приймати рішення?

Як мені впоратися з цим без тебе?

Пам’ятаєш наше останнє рішення?

У сховищі я запитав тебе: «Боремося чи здаємось?».

Ти сказала: «Боремося».

І я боровся.

Ширі, вибач, що я не зміг вас захистити.

Якби я тільки знав, що станеться, я не стріляв би…

Я згадую все, що ми пережили разом. Так багато щасливих моментів.

Я пам’ятаю, як ти народила Аріеля та Кфіра.

Я пам’ятаю наші довгі розмови – вдома чи в кафе, коли ми сиділи лише вдвох і обговорювали все на світі. Я сумую за цим. Мені так цього не вистачає.

Мені не вистачає твоєї присутності.

Я хочу розповісти тобі про все, що відбувається у світі та в нашій країні.

Ширі, нас усі знають та люблять. Ти навіть уявити не можеш, наскільки божевільна ця історія.

Люди кажуть мені, що завжди будуть поряд.

Але вони – не ти.

Тому, будь ласка, залишайся поряд. Не йди далеко.

Ширі, в цей момент я найближчий до тебе з 7 жовтня, і я не можу тебе поцілувати чи обійняти… Це розриває мене.

Ширі, будь ласка, бережи мене…

Бережи мене від неправильних рішень.

Бережи мене від зла і від самого себе.

Бережи мене, щоб я не потонув у темряві.

Мішміш, я люблю тебе!

Чукі (так у сім’ї називали Аріеля)

Ти зробив мене батьком.

Ти зробив нас сім’єю.

Ти навчив мене, що справді важливо у житті і що таке справжня відповідальність.

У день, коли ти народився, я подорослішав за мить.

Ти так багато розповів мені про мене, і я хочу сказати спасибі.

Дякую, мій любий.

Аріель, сподіваюся, ти не гніваєшся на мене за те, що я не зміг вас захистити і не був поряд у той момент.

Сподіваюся, ти знаєш, що я думав про тебе щосекунди щодня.

Сподіваюся, тобі добре в раю.

Я впевнений, що ти веселиш усіх янголів, як радував нас своїми жартами та пародіями.

Сподіваюся, там багато метеликів, яких ти можеш розглядати, як це робив на наших пікніках…

Чукі, обережно, коли спускаєшся з хмари, не наступи на Тоні.

Навчи Кфіра всім своїм пародіям і розвеселіть всіх там, нагорі.

Аріель, я люблю тебе «найбільше на світі, завжди на світі» – так, як ти сам казав нам.

Пупсик (звернення до Кфіру)

Я думав, що наша сім’я не може бути досконалішою.

Але потім з’явився ти, і вона стала ще кращою.

Я пам’ятаю твоє народження.

Пам’ятаю, як під час пологів акушерка раптом зупинилася, і ми з мамою злякалися – подумали, що щось трапилося.

Але потім вона сказала нам, що маємо ще одного рудика.

Ми з мамою засміялися і так зраділи.

Ти приніс ще більше світла та щастя до нашого маленького будинку.

Ти прийшов зі своїм сміхом і своєю обеззброюючою посмішкою, і я закохався в тебе в ту ж мить.

Не можна було не цілувати тебе без зупинки.

Кфір, вибач, що не зміг вас захистити.

Але знай, що я дуже тебе люблю і дуже сумую за тобою!

Мені не вистачає того, як я обіймав тебе і слухав твій сміх.

Мені не вистачає наших ранкових ігор, коли мама просила мене доглянути тебе перед роботою.

Я так любив ці невеликі моменти…

Сьогодні вони мені потрібні більше, ніж будь-коли.

Кфір, я люблю тебе «найбільше на світі, завжди на світі»!

У мене ще багато слів для вас.

Але я збережу їх доти, доки ми не залишимося самі…

* * *

7 жовтня 2023 року у різанині, влаштованій ХАМАСом, було вбито більше 50 дітей віком до 18 років. Ось лише деякі з імен.

Наймолодша навіть не встигла народитися. Її матері прострелили живіт. Лікарі зробили все, що могли, але дівчинка померла за 14 годин після народження, їй дали ім’я Неама.

Мілі Коен, убитій у Беері, було 9 місяців, її батька також   убито. Мати і брати були поранені, але дивом уникли смерті та викрадення.

Близнюки Арбель та Шахар Кедем Сіман Тов, 5,5 років, їх брат Омер 2 років, були вбиті в кіббуці Нір Оз разом із батьками та бабусею. Терористи не змогли відкрити мамад, у якому сім’я ховалася, та підпалили будинок.

Елін та Ейтан Капшитер, 8 і 5 років, були вбиті разом з батьками Діною та Євгеном дорогою додому з кемпінгу в Ашкелонському національному парку. Їх розстріляли, тіла спалили, на впізнання знадобився час.

Близнюки Ліель та Янай Хетроні, 12 років,  були вбиті з іншими заручниками у їдальні Беері. Також були вбиті їх тітка та дідусь, які їх виховували після того, як мама була паралізована внаслідок ускладнень вагітності, що спричинили поразку мозку. Для упізнання останків Ліель довелося проводити археологічну експертизу. Залишилось так мало, що замість тіла ховали її речі.

Дан Листопад, 13 років, чудова дівчинка в аутистичному спектрі, була вбита разом із бабусею Кармелою 80 років.

Ноя та Яель Шарабі, 16 та 13 років, були вбиті разом з матір’ю Ліан вдома. Їхні тіла знайшли в обіймах. Батька сімейства, Елі, викрали в Газу, де він провів 491 день, не знаючи, що сталося з його сім’єю.

Сім’я Евен із Беери: із шести залишилося двоє. Батьки Хен і Рінат, старші сини Алон, 16 років, та Ідо, 14 років,  загинули, захищаючи свої­ми тілами молодших, Томера, 12 років, і Ніра, 8 років. Томер узяв телефон батька і почав дзвонити сусідам, тоді хтось із них сказав пролізти до них у мамад через вікно. Томер схопив Ніра і повів до сусідів. Так хлопчикам удалося вижити.

Саги Зак, 15 років. Спалено живцем разом з батьками в їхньому будинку в Кісуфім.

Юних баскетболістів Іфтаха та Йонатана Куц було вбито разом з батьками та старшою сестрою Ротем. Загинула уся родина.

Таса Ор, Таль Керен та Надав Йосеф Хай Тайб, їм було по 17 років, убиті на пляжі Зікім під час риболовлі. Батько Ора був убитий в Натив Хаасар, рятуючи молодших синів. Гіль накрив своїм тілом гранату, захищаючи дітей.

Аліна Вайсберг та її хлопець Шахаф Крієф, 17 років, разом із друзями відпочивали на пляжі Зікім,  усі вони були вбиті, останні моменти їхнього життя були записані на камеру. Аліна не наважилася розповісти своєму татові про перше кохання. Батько впізнав її тапочок у калюжі крові з відео.

Мор Меїр, 17 років, застрелена впритул удома. Разом із нею було вбито її батька.

Рут Перець, 17 років, дівчинку з ДЦП, було вбито разом із батьком Аріком на фестивалі Нова. Рут народилася під час Другої Ліванської війни. Її мама впала, коли бігла до бомбосховища під час сирени. Впала на живіт. Передчасні пологи. Рут важила всього 1,1 кг, коли народилася. Вона любила музику,  Арік возив її на всі фестивалі.

Матан Розенберг, 17 років,  убитий на фестивалі Psyduck біля кіббуца Нірім, разом з ним убито двох його дядьків.

Четверо двоюрідних братів: Алькреан: Мехмед, 15 років, Малек, 14 років, Джавад, 15 років, і Амін, 9 років, загинули внаслідок прямого влучання ракети в бедуїнське село. Не було ні сирен, ані залізного куполу. Уся сім’я могла б загинути, в будинку перебувало 15 людей, але деякі вийшли з дому, щоб подивитися, що сталося після падіння першої ракети. Друга вбила дітей.

Таель Біра, 15 років, убита разом з батьками, дядьком та старшою сестрою. Єдиний, хто вижив, – брат Яхав, 20 років.

Кармель Бахар, 15 років, з Беері, стік кров’ю від отриманих ран. Сім’я ховалась у мамаді. Терористи не змогли увійти, але стріляли та кидали всередину гранати, підпалили двері, щоб викурити жертв звідти. Їм доводилося мочитися на рушники та прикривати цим обличчя, щоб не задихнутися від диму. Мати Кармеля була вбита, молодша сестра була легко поранена, батькові довелося ампутувати ногу.

Ліор Таращанський, 15 років, перебував у будинку батька Іллі в кіббуці Беері, разом з ним та молодшою сестрою Галі. Терористи не змогли відчинити двері мамада, просвердлили в них дірки та кинули дві гранати. По кімнаті розлетілися шурупи. Ліора поранило в плече. Терористи притягли до дверей покришки і підпалили, кімната наповнилася їдким димом, Ліор перестав дихати. Ілля та Галі вискочили у вікно. Іллі вдалося сховатися в канаві, Галі потрапила в полон. Її звільнили за 54 дні.

Рафаель Меїр Москальчі, 12 років, загинув внаслідок прямого влучання ракети в Нетівоті, разом із батьком та дідом.

Май Абу Сабейх, 13 років, загинула разом із бабусею внаслідок прямого влучення ракети до бедуїнського селища. Вона мріяла стати вчителькою англійської…

За матеріалами ізраїльских ЗМІ